А я вже думав не знайду
я зірочку не небі темному
Яка розвіє в попіл самоту
і в пустоту во рветься на галері
А я вже думав просто пропаду
життя моє немало досі сенсу
Мене так кинули самотнього в сліпу
і довго я не знав як битись серцю
А я вже думав що тепер не зможу
обняти, пригорнуть теплом до себе
І захистить собою від біди
і поруч забажати бути з нею
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: Андрій Листопад