Але моя душа до тебе так звикла…

Ти  —  як  ніколи  палаєш  вогнем.
І  водночас  здіймаєшся  великим  цунамі.
Ти  та  королева,  яка  іде  цілі  ночі  за  днем.
І  все  шукає  у  житті  аномалії.

Ти,  ніби  мій  перший  і  останній  дзвінок.
Загублений  світ  у  нутрі  Атлантиди.
Ти  —  жертва  моїх  багатомрійних  думок.
Ти  улюблений  епізод  із  цікавої  книги.

Ти  —  мій  неповторний  акорд.
Висока  нота  у  цілому  ансамблі.
Ти  —  мій  абсолютний  рекорд
Ти  та  сама,  яку  зустрічаєш  в  журналі

Ти  —  вічність  і  водночас  момент,
Який  пролітає  зі  швидкістю  світла.
Ти  навіки  зайнятий  мій  абонент,
Але  моя  душа  до  тебе  так  звикла...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: Illarion