Єгорка(Вбивство,як спосіб життя)
Народивсь Єгор звичайним, голопузим немовлям,
Цицьку ссав, у памперс пудив, мамі спати не давав,
Ріс цікавим і веселим, рідні тішилися ним,
Світ вивчав навколо себе і себе у світі тим.
Муху зловить хлопченятко, з інтересом розгляда,
Лапки відірве спочатку, потім крильця – раз і два!
А на сам кінець голівку, пальченятами стисне,
Кине мушку на долівку, «Мама! – каже – хочу ще!»
Там комарика прихлопне, тут роздушить павука,
Із завзяттям непідробним, ріже ножиком жука,
Таргани, ґедзі, мурахи, все, що повзає-літає,
Упіймає бідолаху, і вивчає, і вивчає…
На канікулах, порядком, він майстерність шліфував,
Горобців бив із рогатки, жаб насосом надував,
Як знайде гніздо пташине, усі яйця потовче,
Плюне дідові на спину, бо він б’є його за те.
Назбирає колорадів, на картоплі, прям до жбану,
І як німців в Сталінграді, палить зверху целофаном…
Скручував курчатам шиї, топив в ночвах котенят,
Відправляв пташок у «вирій» з допомогою петард…
Набирався сил Єгорка, розвивався, підростав,
Вішав цуциків на шворку, курям голови рубав,
Та найбільшу насолоду мав, аж капала слина,
Коли споглядав з-за рогу, як кололи кабана…
Потім вже життя доросле, закрутило, затягло,
Але схильності не згасли, навіть стали ого-го!
Розколов дружку графіном, головешку, як гарбуз,
І за вбивство сів на "зону", щоб спокутувать конфуз.
Так би і сидів Єгорка, своїх довгих десять літ,
Аж приїхав на вербовку, хто зна звідки, лисий дід,
Каже, мов кому охота, прогулятись на війну,
Того забере в піхоту, щоб загладити вину.
Треба просто з автоматом, забігати у село,
Убивати, ґвалтувати, все, як любим ми давно,
Що, мов, головний убивця, ну, верховний наш пахан,
Строк скостить вам, як годиться, слово дав, а він пацан!
Підписав Єгор бумагу, одягнув військовий стрій,
І поїхав «бідолага», відробляти злочин свій,
Року, з пів, його «штормило», був під смертю повсякчас,
Але, якось так не вбило, а от він вбивав не раз,
Видно, навички дитячі, все ж давалися взнаки,
Не одна вдова заплаче, від діянь його руки…
Повернувся він «героєм», в школі вів «Уроки миру»,
Від дівок не мав відбою, та не приведеш в квартиру!
Поки воював «красива», його «хату» за борги,
Хапнула собі держава, попри його «подвиги».
Та не довго бомжувалось, підібрала його Люба,
Видно, дівка закохалась, діло вже ішло до шлюбу,
То дарма, що був на «зоні», так, по дурості попав,
Але борг віддав по повній, сам Єгор не раз казав:
- Я тепер людина вільна, я свій злочин відробив,
Я військових і цивільних, душ зо двісті, точно вбив!
О, мужчина, не ганчірка! Буде муром кам’яним!
І до друга на вечірку, Люба вирушила з ним.
Там напились всі повально, залишилися на ніч,
Люба вийшла до вбиральні, а Єгор пашить, як піч!
Навздогін за нею швидко, очі налилися кров’ю,
Ось, що роблять напідпитку, сліпі ревнощі з любов’ю!
Бо приснилося ревнивцю, що страшна відбулась зрада,
Що Любаня наодинці, з його другом і камрадом,
І, хоча на унітазі він застав її одну,
Просто задушив одразу, сам не зрозумів чому,
А дружка слідом зарізав, раптом той все ж намір мав?
Бачив він його мармизу, як на Любу поглядав.
Результат – п’ятнадцять років, на суворому режимі,
Чи.., можливо, знов на фронті, відпрацює для країни?
Для країни, що воює і торочить щось про мир,
Де життям чужим гендлює, ненажерливий упир,
Де духовності каліцтво, де немає майбуття,
У країні, де убивство, стало способом життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: Костянтин Вишневський