Впираючи ногами
Напругу в дві руки,
Ми котимо світами
Лише свої роки.
Із Часом прийде втома,
Можливо з нею знати.
В років є аксіома:
Нечувано літати.
Недавно був неспілим,
Змахнув з обличчя Час.
Куди ж Ви пролетіли,
Не впізнаю анфас.
Це начебто відомо,
Але чому ж тоді
Прямуємо до втоми,
Живемо у біді.
Немов би усі люди
Та не завжди щасливі.
Певно роки здобудуть
Жадану, чи, жахливу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2024
автор: Андрій Ключ