Не старіє душею романтик,
хоч би як його били роки.
Заздрить цинік йому і прагматик,
і землі пульс дається взнаки.
Світ жбурляє у вир нісенітниць,
трохи з гумором вирине з бід.
Не дає він бездумно обітниць,
але слово тримає як слід.
Шлях його досягає галактик –
через терни йде до перемог.
Тішить словом одвічний романтик –
цвіт нев’янучий низки епох.
Щиросердно несе слово в люди,
не чекає визнань і подяк.
Придивіться, романтик є всюди,
в повсякденні він, ніби маяк.
В нього серце палке Прометея,
а стосунки міцніші струни.
Тож не рвіть ланцюги Гіменея,
як романтик потрапив у них.
01.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2024
автор: на манжетах вишиванки