Присвята Львову

Земля  кав'ярень  і  музеїв,
шляхетних  пані  і  бабусь,
колиска  юності  моєї,
на  тебе  я  не  намолюсь!

Збирав  я  дощ  у  розчепірку,
на  рантку  бігав  сам  не  свій,
шукав  на  небі  першу  зірку,
а  ти  всміхався,  Львове  мій...

Пливли  хмаринок  сірі  шмати,
руді  птахи  злітали  з  веж...    
Я  все  це  буду  пам'ятати,
ти  тільки  душу  не  бентеж!..

Плив  час  незлічений  і  щедрий,
коли  я  був  рабом  забав
і  хрест  Латинської  катедри
на  вічну  згадку  знімкував.

Я  залишав  тебе  назовсім,
щоб  стати  сивим  і  чужим,
коли  у  Стрийськім  парку  осінь
шамтіла  золотом  стежин.

Втрачав  я  козирі  бубнові
і  різним  кланявся  містам...
Мене  давно  не  є  у  Львові.
І  тільки  серце  все  ще  там.
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2024
автор: Олександр Таратайко