лелію тебе в балканських музичних снах
бессарабську дзиґу танцюю до сьомих потів
всупереч царству бентежних снігів за вікном
а віхола… віхола нам метроном
у тебе в очах розквітає місяць
погасає сонце
рождається місто
змивається острів
розпадається континент
І в цей момент
от саме в цей момент
я майже не бачу тебе очима
проте відчуваю нутром незримо
як ти течеш піді мною
мовби підземна річка
як ти летиш надо мною
наче вогненний смерч
мене підпалили наче воско́ву свічку
мене розітнули тіло твоє як меч
даєш бессарабську дзиґу
до сьомого неба
до восьмого поту
в очікуванні суботи
міняєш тропічні сонця
на темний бік
вечірніх суконь місяця
а насупротив
світ поміж нами
гейби тісто міситься
з буднів рождається висота
до чого ж приємна твоя вагота
і теплі грона грудей-виноградин
у лабіринтах твоїх западин
я почуваюся як вода
і кожна ніч мені тобою квітнеться
а кожен день молюся твоїм слідам
і кожну вічність кожну мить
хай буде так
любови знак
мов знамено́ між нами
ти світишся звідчаєно і сміло
ти юна трепетна доспіла до весни
отож пірнай в балканські сни зі мною
я берегтиму твою молодість як зброю
мене як ключ в замку переверни
допоки ми ще є і перед боєм
в сади таємних марень зазирни
14.01.2024
Світлина - Руслан Трач
Модель - Іванна Стеф'юк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2024
автор: Той,що воює з вітряками