1.
З роками зникають ілюзії і приходить розуміння того, чого ти вартий.
Коли чуєш, що життя стало гіршим або кращим, вже розумієш, наскільки
це відносно. Проста думка про базову одиницю якісного відліку життя вже
не здається такою простою, як в юності.
Справді, якими ознаками характеризувати "погане" і "хороше" життя?
Нібито все просто: хорошого життя не буває під час воєн, епідемій, реформ
і конфліктів з сусідами. В той же час, щасливі люди трапляються і під час
лихоліть. Головним критерієм хорошого життя є, мабуть, постійне відчуття
своєї людської цінності і надійності Землі. Без цього людина втрачає головне —
потребу продовжувати себе і змінювати життя на краще.
А прикмети поганого життя, це все-таки несвобода і залежність — байдуже
від чого: горілки, дітей, грошей, обставин, уряду, невиліковних хвороб чи
власних ілюзій.
Тому нехай ілюзії зникають — якомога раніше, не лише наприкінці життя.
2.
Відчуття своєї "потрібності" притаманне всім, навіть невиправним скептикам
і старим цинікам. В більшій мірі — чоловікам. Хоча, спостерігаючи за
зростанням чисельності успішних жінок, я вже не стверджую цього
категорично. Не соромтеся бути потрібними, не бійтеся бути використаними:
життя не буває без помилок, а "безгрешных не знает природа" (Б. Окуджава).
3.
Навіть коли вам багато років, все ще є сенс взнати щось нове і
поспостерігати за плином життя — воно того варте. Не надто картайте себе
за нездійснені плани і мрії: Божа людина планує, мріючи про високе, часом
занадто складне для своєї природи. Старість невблаганна і має мало
приємних прикмет, та лиш вона дає можливість зрозуміти, ким був, чому став
саме таким. І відчути себе щасливим — незважаючи на все.
4.
Кохати і плакати — що може бути людяніше? Але бажання володіти об'єктом
любові і намір зробити кохану людину щасливою не повинні існувати поодинці.
Любиш — віддавай. А бери лиш тоді, коли відчуваєш, що тобі щиро хочуть віддати.
5.
Діти повинні народжуватися в коханні — щоб світ був щасливий, а
Господь — милостивий. Кохайте, але не придумуйте собі кохання.
Справжнє почуття приходить не від того, що багато про нього думаєш,
а від того, що по-справжньому до нього тягнешся.
6.
Колись я був молодим і впевнено робив свої помилки.
Яким би я тепер був, якби їх не зробив? Чистим, як сльоза?
Так не було ж би за чим плакати...
7.
Тепер настав час одноразових шприців і стаканчиків. Поступово стає нормою
життя принцип "використати і забути". А між тим, ніщо нікуди не зникає і ніщо
ні з чого не з'являється. Я маю на увазі букети старих хвороб і навалу нових,
невиліковних. Схоже, що живемо вже не один раз, а взагалі одноразово.
На тлі цієї реальності пригадуються сумні рядки поета:
"Пируя на пластмассовой посуде,
о вечном рассуждать уже смешно"
(І. Царьов).
8.
На моїх очах виросло покоління молодих людей, не навчених сумніватися,
співчувати, соромитися і визнавати помилки. За всіма ознаками це вже скорше
машини, ніж люди. Хоча в них ще є багато емоцій, які можна було б
використати, наприклад, в біотурбінах.
Прораби нового життя! Обов'язково врахуйте це при проектуванні наступного
покоління.
9.
Жити хочеться завжди, навіть коли не дають і заважають. Більш за те: саме
в таких випадках особливо хочеться жити. Отож, друзі, живіть — в найкращий
для цього час!
10.
Багато років тому, вже не пригадаю й скільки, побачив у віддаленому
мікрорайоні свого міста напис на стіні п'ятиповерхового будинку:
"Вновь на сердце тоска...".
Чи то мав відповідний настрій, чи Бог знає з якої причини — посміхнувся і
затримався біля того напису. Протягом наступних років ще не один раз бував
там. Не навмисно: щось мене туди приводило. Напис ніхто не стирав. Навіть
виникло відчуття, що мешканці того будинку його поновлюють. Минулого
тижня вперше пішов туди саме для того, щоб впевнитися в його існуванні.
Написа не було: новим господарям цієї території зрадило почуття доброго
гумору. А може й філософського ставлення до життя.
Шкода, що перлинка цієї місцевої філософської думки вже нікого не змусить
просто так зупинитись і посміхнутися.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2024
автор: Олександр Таратайко