Згаснули зорі, у синьому морі,
Місяць у човні пливе за океан.
А ніч, як чорна птаха у просторі,
Скрилась у темряві, у сизий туман.
Як світанкова зоря - ніч циганка
Вмить розчинилась у траві росою.
І новий день, сказав : "Доброго ранку!"
Благословить сонечко під горою.
Сонечко вмило своє личко в річці,
Немов сонях розпустило пелюстки.
Усміхнулось крізь фіранку Марічці,
Дарує їй золотий лан, ці квітки.
Край неба сходить сонечко... світає...
День розправив крила наче білий птах.
У вишневім саду пісні співає...
Вказує дорогу у світи нам шлях.
А жайвір пробудився перший від сну...
І злетів з свого гніздечка у небо.
Там він стрічає сонце - ранню весну,
Дарує щастя для мене, для тебе...
В золотім капелюшку красне літо
Біжить босоноге на берег ріки.
Там, де ліс, гаї , луги - море квітів,
Дуб дістає небо з своєї руки.
Сонце розпустило промінь любові
Розсипає тепло... перли до землі.
Веде у рай літа - світи казкові,
Там, де на квітці збирають мед джмелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2024
автор: Чайківчанка