* * *
Мама кличе мене в дитинство,
З виднокраю далекого кличе
В дитсадківські рожеві простори,
В заберезений гай призабутий,
У строкаті землі фантазій.
А в руці у мами – цукерка,
Над волоссям у мами – Сонце,
Очі мамині теж від Сонця,
Пальці мамині – промені теплі.
Я моторно біжу до мами,
Та водночас дивлюсь під ноги –
Не спіткнуться б, не перечепитись!
Бо тоді це видіння щезне,
І залишиться тільки цукерка.
Але нащо, коли не від мами?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101653
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2008
автор: Діма Княжич