Стежина в'ється стрічкою
Помі́ж зелених трав.
Іду по ній за звичкою
В мереживі заграв.
У думах заколисаних
Вертаю в рідний край.
В хатиночку розписану,
Заквітчаний розмай.
Голублю сад із пічкою
І лавочку стару.
Роки спливли за свічкою
У вічність мовчазну.
Пора весня́на потайки
Сховалась за межу.
І літечко до схованки
Втекло умить одну.
Плоди збирає похапцем
Панянка золота.
І байдуже, що просяться
Завії і сльота.
Стежина в'ється стрічкою
У сиву давнину.
Іду туди за звичкою,
Та час той не знайду.
Світлин вервиця стелиться,
Нагадує щодня.
Що молодість не верниться.
Не вернуться літа.
01. 07. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2024
автор: laura1