Червоніло у літній купéлі,
ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
дню крилатому трішки зухвало.
І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,
Й цілувало дівочі долоні.
Вишня серце своє дарувала:
Плід солодкий з кислинкою - смачно,
Розсипала сережки у трави.
Хтось і досі вишниною марив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2024
автор: Світлая (Світлана Пирогова)