Під час золотої заграви
Збирала у лісі трави,
І мавки допомагали:
По крові ми, майже рідні.
А завтра не будеш спати,
Ми підемо танцювати.
Цей рік всі на нас чекали,
Ти можеш не брати спіднє...
Повернеш в минуле вчасно,
На тисячу років, власне,
Побачиш, як було живо,
Почуєш, як рак співає.
Не бійся, тримай за руку,
Відчуєш солодку муку —
Русалка там дуже хтива,
Вона тебе покохає.
В очах моїх — очі кішки,
Не бійся, ще зовсім трішки.
В обіймах густого лісу
Сховаєшся від біди.
А схочеш багато знати —
Примари почнуть співати.
Не буде лиш тільки біса,
Його не беруть сюди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2024
автор: Лада Квіткова