Надихнув Іван Війтенко
А на сонці ,як на пательні все шкварчить
Вишня рум'яніє, ожина почорніла.
Вода що біжить із гір у річці - кипить...
Нижче п'ят, видно золотий пісок ...зміліла.
Повітря стиснуте нема чим дихнути
Сонечко купається у річці до зорі.
Біжить в діброви босоноге роззуте...
Кусають біленьке личко феї комарі.
Трудівниці - бджоли полягали спати
Заховалися у вулику у холодку.
Лиш бзенить один джміль - працює лахматий
П'є солодкий сік...сопить лежачи на боку.
Золота рибка пірнула на дно річки в тінь,
Лиш вийде у вільне плавання під вечір.
Біжить до водопою із поля гнідий кінь
Там, де на мілині купається малеча.
В зеленім гаю , пахне цвіт липи духмяно
Вже дозріває горобина на кущі.
Манить у рай діброви ягода рум'яна
Там ,де вмивають личко сонячні дощі.
Стою край неба купаюсь, як океані
Знімаю мінус градус тіла від жари.
Милуюсь пейзажем літа немов в Омані
Чекаю дощику, що принесуть вітри.
Сонечко везе на золотому возі
У рай літечка, у трави - на берег ріки.
Як лелека поміж хмар на одній нозі
Розсипаю перли - роси зі своєї руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2024
автор: Чайківчанка