Ой там старий батько
Окопи копав...
Він здоля побачив,
Як боєць упав...
Ой же не повірив
Він своїм очам...
Підійшов близенько:
Сина упізнав...
"Ой синку, мій синку:
Чого тут лежиш?
Чи ти, синку, вбитий,
Чи ранений лежиш?"
"Я, тату, не вбитий,
Ранений лежу,
Та вже відчуваю,
Що вмирать буду...
Візьми чотири доски
Збий мені труну,
Поховай же сина
В далекім краю..."
Взяв чотири доски,
Збив йому труну...
Поховав він сина
В далекім краю...
Взяв його гвинтівку,
Пішов воювать...
Бив ворогів сміло:
Доки сили мав...
Немає вже батька
І мами нема...
А в нашій країні
Знов іде війна...
Чим ми завинили
Путіну тому...
Що він своїм військом
Розпочав війну...
Чи він на нас злиться
Що ми ще живі?..
Чи то йому сниться,
Що він цар землі...
А в нас люди вільні,
Й працьовиті всі,
Хоч погляди й різні
На життя й красу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2024
автор: геометрія