Уже не кланяюся снам,
давно ж бо вийшли з-під контролю.
А за вікном моїм весна
прохає слову дати волю.
Не пробиваються думки
крізь пам’яті безкраю товщу.
А серце просить, навпаки,
для почуттів звільнити площу.
Хай би хоч трохи спопелів
пустий чи дріб’язковий спогад.
Пишу очима, бракне слів,
проймає думка, лиш убога…
Уже б дивилася півсну,
бо, що прийшло – все помилково.
Б'юсь об невидиму стіну,
шукаю влучне зріле слово…
Цей стан відомий авторам:
як добувати перл з-під гриму,
якщо словесний тарарам
ховає витончену риму.
24.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2024
автор: Полісянка