[b]А[/b]нна - в гайок. Букви вивчила всі!
[b]Б[/b]ім – пес її, поруч йде по росі.
[b]В[/b]іктор – сусід, їх обох наздогнав.
[b]Г[/b]авкати пес на хлопчину почав.
[b]Ґ[/b]ава в атаку на Біма пішла:
«[b]Д[/b]осить гарчати. Не треба нам зла!»
«[b]Е[/b]! Не кричи так! Не дикий я звір!
[b]Є[/b] в мене кмета. Я добрий, повір!
[b]Ж[/b]інка корову із паші вела –
[b]З[/b]ірку, наїлась та вдосталь зела.
«[b]И[/b]ч, які круглі у неї боки!
[b]І[/b] дійки пружні, чекають руки», -
[b]Й[/b]осип сказав, як до гурту підбіг.
[b]К[/b]іт Філ прибув з ним, на горбику ліг.
Л[b][/b]юбо глядів він корові услід.
«[b]М[/b]оже, у ґаздоньки серце – не лід,
[b]Н[/b]еба у ньому і сонця сліди,
[b]О[/b]сінь, яка всім дарує плоди,
[b]П[/b]овне горня молока дасть мені?»
«[b]Р[/b]удьку! – сказав Йосип котику. – Ні!
[b]С[/b]оромно лакомитись на чуже.
[b]Т[/b]ітка свого кота має уже».
«[b]У[/b]х! Я не знав. Молоко ж радо п’ю».
«[b]Ф[/b]іле! Котлетку тобі дам свою».
«[b]Х[/b]очеш, - Анничка сказала коту, -
[b]Ц[/b]вібака вділю тобі я?» «Угу!»
[b]Ч[/b]асточку Філу поклала на пні.
[b]Ш[/b]епотом Бім мовив їй: «А мені?»
«[b]Щ[/b]о?! Ти лиш суп виїв з кістю до дір!»
«[b]Б[/b]ільше години минуло з тих пір».
[b]Ю[/b]ний орел пролітав у ту мить.
«[b]Я[/b] пір’я дам вам на щастя. Ловіть!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)