Не ждіть сподіваної волі…
Лиш вільний вітер в чистім полі,
Ганяє хмари, стадо гоне.
А нас закрили, ми в коморі.
За нас це зроблять,
Вони й зароблять, знов зароблять.
Гроблять, дроблять..
Ресурси й нас.
Усе поділять,
Все розділять..
Питання
Як..
Законним є тут
Беззаконня.
Не ждіть сподіваної волі,
Чи ще вам крові не до волі.
Так ще не вмерла Україна,
Вона й не стане на коліна.
Та незалежна чи була?
Все ж то брежня.
Османи, турки..
Ляхи, царі московські
Й басурмани
І наші, наші бандо-хани.
А волі, волі не було.
Лиш на словах
Та на паперах.
Точило море просто скелі,
Тут просто все лиш добували,
Свої кармани набивали.
Добро награблене везли,
А ми - воли, ми лиш тягли.
Не ждіть сподіваної волі.
Її ніхто не дав й не дасть.
Про це казав вам ще Тарас.
З вас зроблять фарш.
Ми наймані віська,
Ягнята...
Ми м'ясо НАТО,
м'ясо НАТО.
Це все було уже не раз.
І що чекало потім нас.
Нічого вже й не обіцяють,
А ми змирились, нас вбивають.
Вовки під вівців нарядились.
В кошарі тварі посились.
Не ждіть сподіваної волі,
Вовки голодні в дикім полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2024
автор: oreol