Вістен-Г’ю Оден Музей образотворчого мистецтва

В  стражданнях  завжди  зналися
Старі  майстри:  вони  чудово  розуміли,
Як  люди  їх  сприймають;  це  буває,
Коли  хтось  їсть,  чи  вікна  відчиняє,
                                       Або  тиняється  без  діла;
Ось  старші  з  трепетом  і  хвилюванням  чекають
Настання  Чудесного  Різдва,  а  поряд  діти,
До  нього  їм  немає  діла,  вони  гасають
На  ковзанах  край  лісу  на  ставку:
Майстри  про  те  не  забували,
Що  найстрашніші  муки  бачать
Посеред  бруду  десь  в  кутку,
Де  пси  собачаться  і  катова  конячка
Наївно  чухає  об  дерево  свій  зад.
Ось  Брейгеля  Ікар,  приміром:  всі  спокійно
На  катастрофу  дивляться;  можливо,
Орач  почув  хоч  крик,  хоч    сплеск,
Йому  це  неважливо;  сонце  світило,
Майнули  ноги  й  зникли  в  зелені  води;
На  дорогому  вишуканому  кораблі
Побачили  це  диво,  юнак  упав  з  небес,
Та  своїм  курсом  пливуть  спокійно  як  і  пливли.
 
[i]Пітер  Брейгель  (старший).  Голландський  пейзаж  с  падаючим  Ікаром  (Падіння  Ікара).  1555-1558  р.,  темпера  й  олія  на  полотні,  Королівський  музей  образотворчого  мистецтва,  Брюссель,  Бельгія
P.  Bruegel  the  Elder  Landscape  with  The  Fall  of  Icarus,  1555–1558,  tempera  and  oil  painting  on  canvas,  Royal  Museum  of  Fine  Arts  in  Brussels,  Belgium[/i]

[b]Wystan  Hugh  Auden  Musee  des  Beaux  Arts[/b]
About  suffering  they  were  never  wrong,  
The  Old  Masters:  how  well  they  understood  
Its  human  position;  how  it  takes  place  
While  someone  else  is  eatting  or  opening  a  window  
                                             or  just  walking  dully  along;  
How,  when  the  aged  are  reverently,  passionately  waiting  
For  the  miraculous  birth,  there  always  must  be  
Children  who  did  not  specially  want  it  to  happen,  skating  
On  the  pond  at  the  edge  of  the  wood:
They  never  forgot  
That  even  the  dreadful  martydrom  must  run  its  course  
Anyhow  in  a  corner,  some  untidy  spot  
Where  the  dogs  go  on  with  their  doggy  life  and  the  torturer's  horse  
Scratches  its  innocent  behind  in  a  tree.
In  Brueghel's  Icarus,  for  instance:  how  everything  turns  away  
Quite  leisurely  from  the  disaster;  the  ploughman  may  
Have  heard  the  splash,  the  forsaken  cry,  
But  for  him  it  was  not  an  important  failure;  the  sun  shone  
As  it  had  to  on  the  white  legs  disappearing  into  the  green  
Water;  and  the  expensive  delicate  ship  that  must  have  seen  
Something  amazing,  a  boy  falling  out  of  the  sky,  
Somewhere  to  get  to  and  sailed  calmly  on.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2024
автор: Зоя Бідило