В грудях серденько щемить.
Точиться ж війна,
Та здається, що ще мить,
Й скінчиться вона.
Але ні, вона трива
Ту й наступну мить
Й серденько мов розрива.
І душа болить,
Плаче, наче немовля
В яслах, де лежить.
Українськая земля
В полум’ї горить.
Точиться страшна війна.
Йде запеклий бій.
Шаленіє сатана
Так! Народ же мій
Не здається, з сил усіх
Бореться, щоб плач
Стихнув, залунав лиш сміх
Переможний. Бач,
Йдуть на нього вороги?
Він не відступа,
А вперед іде, снаги
Повен, наступа,
Захищає рідний край
Від ворожих сил
Темних, злих. Настане край
Їм. І небосхил
Мирним знову стане в нас.
Скінчиться війна.
Буде мир лиш повсякчас
Так, немов весна,
Квітнуть в нашому краю.
Будемо вік ми
Жити, мовби у раю,
Щасними людьми.
Євген Ковальчук, 23. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2024
автор: Євген Ковальчук