БІЛЬ
пам'яті племінника
Саранцева Володимира Сергійовича
загинув 22 червня 2024 року
Сохнуть під сонцем трави не скошені,
Всі косарі на війні.
-Сину мій милий , любий, хороший мій,
Ти обіцявся мені.
Ти говорив ,мамо,я повернуся
Тільки молись і чекай.-
Спечені трави вже не розігнуться
І не придатні на чай.
-Синку рідненький, моя ти кровиночка,
Життя залишив на війні,
Я ж бо без тебе тепер сиротинонька,
Ти ж обіцявся мені.-
-Мамо,не плачте,пробачте,не треба,
Сльози Вам душу печуть,
Мене обіймає тепер синє небо,
Від нині я житиму тут.
А ворог піде ,або смерть тут здобуде
Прийшов з чим залишиться з тим.
І Україна жива й жити буде
За мене стоїть побратим.
Душа материньська жива,й не жива,
Сохне так наче ті трави не скошені,
Ніхто не придумав такі ще слова
Щоб біль погасити,що вічною ношею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2024
автор: Малиновый Рай