Кинув вечір на трави вже ро'си,
Прохолоду спиває земля,
Розплітає верба свої коси
І у воду повільно схиля.
Зачепивсь юний місяць ріжечком
За зірчастий небесний той килим.
Примостився до зірки скраєчку:
– Закохавсь дуже в тебе я, мила.
Ти у серці моєму наві'ки,
Гориш огнивом навіть удень,
І течуть вогняні в мені ріки,
І любов'ю у серце – дзелень!
Моя зіронько люба, кохана,
День не бачив тебе – вже сумую,
В моїм серці до вечора рана,
Доки голос я твій не почую.
Ти для мене – єдина у всесвіті,
Ти надія й ліле'я моя,
У мелодії тихій пере'співів,
Тебе чую завжди' й звіддаля'.
І пливу я, пливу швидш до тебе,
Обійняти спішу, пригорнуть,
По небесному просторі неба
Я щодня прокладаю свій путь.
І закохане серце співає,
А вуста ніжно шепчуть:"Люблю".
Насолоду нам ніч наливає,
Я губами все спраглими п'ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А