Дивилася дівчинка в камеру,
Знімала про когось кіно.
Займалась цим ділом змалечку
І добре на серці було.
Для неї усі посміхалися,
Щоб гарний виходив сюжет.
Щасливими всі залишалися,
На тисячах старих касет.
Весілля і дні народження,
Родини, христини дітей.
Концерти, культури відродження,
На дисках мільйони людей.
Ночами працює дівчина,
Для неї всі дні замалі.
Весела така, немов квіточка,
Летіли роки цифрові.
Дивилася в камеру дівчина,
Там бачила цілий світ.
А в дзеркалі жіночка-зірочка,
Махає рукою привіт.
Життя немов колесо котиться
І різні бувають шляхи.
Що знято було не повториться,
На пам’ять лишились роки.
Спасибі! Зйомку закінчено!
А хто нас знімав, придивись.
Це жіночка ?Дівчина? Дівчинка?
Ти щиро до них посміхнись.
4.07.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2024
автор: Степан Олександр