Люблю надвечір'я
Давно люблю я тихе надвечір'я,
Коли ще сонце в горах не засне,
Хмарок рожевих розповзлось ганчір'я,
Сюрчання чути з лугу голосне.
Коли трава ще пахне свіжим соком,
Стерня сліди ще береже коси,
А далі очерет, густий, високий,
Чекатиме ранкової роси.
Коли ж загравам стане в небі тісно,
Впадуть вони у дзеркало води,
Зненацька сойка поведе десь пісню –
Змахне крилом лелека, що бродив.
Зашаленіє серце тоді шалом:
Яка ж краса панує навкруги!
І муза вже мене не залишає,
Щоразу добавляючи снаги.
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2024
автор: Ганна Верес