СОНЯЧНІ ЛЮДИ
А є люди, як бджоли-трудівниці
І вони не можуть без праці сидіти.
Високо літають у даль, як птиці...
Таланти ,знають все на світі робити.
Хто не боїться трудностей у житті
Він перепливе через море, океан.
Досягне мети у житті - вишитті
Засіває зерном поля - золотий лан.
А є люди ,які себе не шанують ...
Вони спалюють себе у праці до тла.
До купочки у свій дім все шпарують
Запалюють душі свято - вогник тепла.
Коли світиться, як сонце - людина
І у неї щире серце , добра душа .
Вона не лише у важку хвилину
Коли прийде у твій дім горе, біда.
А є люди - титани, сильні, дужі,-
Вони тримають небо на своїх плечах.
Бачать ясне сонечко у калюжі
Намалюють казковий рай - тобі у снах.
Є люди ,що мають золоті руки
Вони творять, цей світ своїми руками.
Ростуть , як кремезні дуби, і буки...
І розганяють чорні хмари над нами.
Є сонячні люди - хочеться жити
Розквітати мальвою ружою в саду.
Помовчати відверто говорити...
Сказати : їм слова на увесь світ -"люблю".
Сонячні люди даровані небом
Захищають нас від вітру ,дощу, грози.
Яскраву зірочку дістануть для тебе...
Зігрівають душу у люті морози.
Сонячні люди добрі та привітні
І усміхаються на путті здалека.
У серці сяють, як зорі досвітні
Хоча доля їх не проста,та нелегка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2024
автор: Чайківчанка