Лід і кришталь, і скло, і сніг... -
Очі їх променями обпечені.
Хто так сказать, подумать зміг,
Що всі пісні мої - приречені..,
Що їм повік не жить і мить,
там, де неправда зплелась мереживом?!
Та чи можливо себе - хоронить?
Душу свою - мурувати заживо?
Буду співати, а значить - жить,
Буду літати, де заборонено!
І - журавлів в небесах ловить,
Дива шукать між життя перонами.
Лід і кришталь, і скло, і сніг
В нашім житті що можуть значити?
Просто Краса є навіть в них,
найважливіше - її побачити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2006
автор: anna