* * *
Дитиною голубила крилята,
манила далечінь і висота.
Ще неоперена, але затята
я дратувала маму неспроста.
Казала, – ти настирлива і вперта,
і горда, – буде важко у житті…
Душа й тепер оголена, обдерта –
підкорюють вершини не святі.
Святі спостерігають із вершини,
куди мене нещасну понесло.
Як потрапляю на ламкі крижини,
дають таємно рятівне весло.
Бо знають мій характер, горду вдачу,
я перед небезпекою не плачу.
27.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2024
автор: на манжетах вишиванки