А сонце немов сонях у полі
Розпустило квіт - пелюстки золоті.
Леліє білий цвіт на тополі
І лунає спів пташки на висоті.
А сонце немов осяйний алмаз
Від божественних сяйв аж сліпнуть очі.
Красиве, як бурштиновий топаз
У цій красі тане серце жіноче.
А сонце немов арфа золота
Сяє яскраво під куполом небес.
У небокраю - голубіє висота
І розсипає землі - тисячу чудес.
А сонце немов музика жива
Надихає просто жити на землі.
Ллється із синіх гір наче вода...
Зростає золотий колос на ріллі.
А сонце, це є планета Бога
У руках божих ясен день - увесь світ.
Трояндами встелена дорога
Для пташки до зірок відкритий політ .
2------------------------
Я з першого погляду закохавсь,
Краса, як у Мадонни на іконі.
Я тобі усміхнувсь, і привітавсь,
Поміж троянд - лілія у бутоні .
О скажи мені, як тебе звати?...
Звідки, будеш родом? з якого краю?...
Не хочу від себе відпускати,
Ти - прийшла у мій світ, тебе кохаю...
Ніч шепоче твоє ніжне ім'я...
Чую ; Марія, Марія, Марія...
Малюю на серці твій образ я...
І за тобою, така ностальгія...
Я хочу тебе просто любити,
Обняти до себе, цілувать уста.
А по плечах коси розпустити,
І дати воленьку своїм почуттям.
Ти - моя музика, мрія весни...
Вечірня зіронька , любов остання.
Ти - часто приходиш у мої сни...
А сон злітає немов пташка рання .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2024
автор: Чайківчанка