Тиша ночі раптом розірвалась,
Вогнем спалахнули сиві небеса.
Громовиця люто розгорялась
Й розсипа́ла всюди іскри-чудеса.
Шквал дощу все зливою хлюпоче,
Вітер завиває голосом гучним.
Зла негода гнівиться й тупоче,
Увесь світ, здається, вмить заполонив.
Сріблі блискавиці розсікають,
Гримнули могутньо громи-силачі
Й земля свої груди розверзає
Налякана грозою уночі.
Поступово все навкруг вщухає,
Вітерець стихає, дощ перестає,
Ніч вдруге у свої права вступає
І знов спокійно й тихо настає.
І лиш повітря свіжість й прохолода
Знов нагадають про грозу бурхливу,
Мов заново народжена природа
Готова стріти літній день щасливий.
05.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2024
автор: Svetoviya