Крізь сон до тебе я прийду,
і руку тихо простягну.
Візьму долонями долоні,
та поцілую ніжно скроні.
Усмішку в пам'ять збережу,
і знов, мов квітка, оживу.
Торкнуся вух, очей та шкіри,
солодким ти стаєш зефіром,
що тане ніжністю в губах,
зникає біль, вщухає страх.
І затишок приходить знов,
жевріє тіло, стигне кров.
Наприкінці яскраве світло,
де фарбами усе розквітло,
і стежку, що веде, знайду,
й крізь сон до тебе знов прийду.
(03.07.24)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2024
автор: Arthur Savchuk