НЕ КВАПЛЮСЬ
Третя. Не спиться.
Чаклунствами зваблює місяць.
Ковдру скидаю, босоніж іду на балкон.
Мабуть для мене знайдеться колись трішки місця –
душі ж по смерті злітають увись іспокон.
Плями на небі. Знов ніч розливає чорнило.
Плин чудернацький розтягся струмками за пруг.
Хтось передчасно згорів. А комусь таланило
смерть обійти, десь уникнути болі й наруг.
Ніч. Прислухаюсь. Ймовірно там моляться душі.
Що ж їм робити – щомиті бентежать нові.
Ті, що уже відстраждали за роки минувші,
в Космос птахами знялися згубитись навік.
Як же відчутне сьогодні зірок мерехтіння,
душ забагато зустрілось в німій вишині.
Маю у небо думками високе стремління,
втім, ще не кваплюсь туди, є ще справи земні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2024
автор: Полісянка