Ти супився, стогнав, що тобі парко,
Що джинси скіні, то страшна халепа,
Що навіть влазити у них тобі не легко
І ноги як в жирафи з зоопарку.
Мене смішило дуже як ти злишся,
Я щось смачне робила на сніданок
Ти трохи сонний був, цей знак лишив світанок,
І мріяла, що може ти лишишся.
Та ти пішов... Не помічав нічого,
Ні сонця в каві, ні моїх очей,
Що заблукали у стежкАх твоїх плечей,
Ні пісні пташки, ні кота смішного.
А я стояла довго на порозі,
Розгладжувала поглядом на східцях пил.
Ти думав повернешся, як завжди робив,
А я уже була від нас напівдорозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2024
автор: Kлер Клер