Камінні поручні

                                                 [i]З  тобою  без  тебе...[/i]

Тільки  не  ти...  у  сум'ятті  жагучого  льоду...
Сипався  місяць,  мовби  на  силу  журбі.
Поручні  каменем  тихо  спадали  на  воду...
Знов  беззмістовна,  знову  ти  б'єшся  вгорі.

Білі  дзерка́ла  тіняво  бавили  зорі,
Ти  відбивалася  в  їхній  вербо́во-душі.
Маслинові  плечі  рівно  лягали  у  хорі,
Мовби  крилаті,  зовні  беззвітні  дощі...

Знати  б  з  тобою,  скільки  навіює  море,
Скільки  ховає  той  одинокий  ліхтар...
Очі  твої  у  нічному  -  незвідане  горе,
Тепла  надія  -  холодний,  до  витоку,  пар...
                                                             04.07.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2024
автор: Сара Ґоллард