Збігає час, кудись, галопом в небуття,
Розмінною монетою цілодобово,
Де поруч смерть стоїть й зародження життя,
Комусь же радісно, добротно й гонорово.
Мотив, надія, зрада, біль, гірка сльоза -
Єднаються нараз у доторку, чуттєві.
Прагне до зцілення згорьована душа -
Реальність й сон, аби в любові і не мстиві.
Щоб вирватись на все із мороку подій,
Котрі тривогою турбують чуле серце.
Чи ж на роду написано, вести двобій,
Коли життєвий шлях такий крихкий, як шкельце?
Двобій за власне я, за рідних і близьких,
Кого ти любиш та бажаєш щиро щастя.
Яка ж то благодать - чути дитячий сміх,
Й пташиний спів, як Божого ковток причастя.
07.07.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2024
автор: Валентина Ланевич