[color="#ff0000"][i]«…вже ПЕТРІВКА минається,
Вже зозуля ховається…»
(З народного)
[/i][/color]
Як луна стоголоса озветься,
Запитай про кохання своє.
Принеси мені клич свого серця
В тихий гай, де зозуля кує.
Приспів:
Куй, зозуле!.. Куй на щастя, на долю.
Куй, зозуле!.. Куй на довгі літа.
Моє щастя ходить поруч з тобою
І любов’ю на землі процвіта.
Прокувала зозуля – та й годі,
Притаїлася десь – і мовчить.
Твоє серце зі мною у згоді
Нам кує у цю радісну мить.
Приспів.
Вже давно відлетіла зозуля,
Залишила лиш гомін в гаю.
Пісню ту, що ми серцем відчули,
Я для тебе сама накую.
Приспів:
Куй, зозуле!.. Куй на щастя, на долю.
Куй, зозуле!.. Куй на довгі літа.
Моє щастя ходить поруч з тобою
І любов’ю на землі процвіта.
[i](З раннього. Період студентства у ЛНУ ім. І. Франка і вишколу
у літстудії «Франкова кузня». Перші Купала у Колодяжному, 7 липня 1983 року).
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2024
автор: Сіроманка