Привітання Валі (Яроцькій Валентині Анатоліївні)

Валюшо,  рідненька,  дозволь  привітати,  
Сьогодні  у  твій  визначний  Ювілей.  
І  щиро  тобі  у  цей  день  побажати
Яскравих    моментів  і  нових  ідей.  

І  звісно,  здоров’я,  здоров’я,  здоров’я,  
Щоб  чаша  наповнилась  ним  через  край.  
Й  коли  повертаєш  додому  з  дороги,  
Щоб  сил  додавалось  і  квітнув  розмай.  

І  мирного  неба,  і  радості  вранці,  
І  спокою,  й  тиші  увечері  в  дім.    
Щоб  ти  аж  купалась  в  достатку  і  щасті,  
Й  завжди  почувалась  щаслива  у  нім.  

Хай  серце  наповниться  ніжним  коханням,  
Повагою  рідних  й  родинним  теплом,  
Спорідненість  душ  і  думок  поєднання,  
Збере  всю  сім’ю  за  єдиним  столом.      
 
Хай  линуть  в  цей  день  побажання  і  тости,  
Лунають  для  тебе  найкращі  слова,  
Хай  часто  збираються  друзі  і  гості,  
 І  ти  поміж  ними  ще  літ  100  жила.  
   

**********************
ПРИВІТАННЯ-СПОМИН    ВІД  МАМИ

Зростала  донька  у  родині
Серед  всіх  трьох  в  сім’ї  синів.  
Вона  як  квіточка  єдина
Між  хлібних  спілих  колосків.  

Вона  як  сонечко  ясненьке,  
Що  випромінює  тепло.  
І  нею  тішилася  ненька  
І  в  тата  серце  аж  цвіло:  

Обожнював  свою  принцесу,  
Пишався  нею  і  радів,
І  на  роботу  брав  Валюшу,  
З  собою  в  тракторі  возив.  

І  мамі  –  гарна  помічниця,  
Допомагала,  чим  могла,  
Старанна  в  школі  учениця,
Слухняна  й  лагідна  була.  

І  в  день  народження  щорічно
Робили  свято  для  доньки,
Бо  на  Купала,  в  день  магічний
Їй  добавлялися  роки.  

Тож  традиційно  серед  двору
Татусь  встановлював  вербу.
І  діток  сходилося  повно
На  диво-казку  чарівну.  

Спочатку  йшли  дівчатка  в  поле  
Зібрати  польових  квіток,    
Й  приносили,  як  йшло  все  вдало,
То  оберемки  квіточок.  

Плели  в  пучечки  й  прикрашали  
Уже  встановлену  вербу.
І  в  розмаїття  добавляли  
Цукерки  й  різну  смакоту:

Усе,  що  можна  закріпити
На  тонких  гілочках  верби.
А  на  вершок  іще  кропиви
Щоб  інші  діти  не  змогли

Зламати  гілки  передчасно,
Бо  так  заведено  було,
Що  старші  хлопці  дуже  часто
Прийдуть  й  зламають,  що  було.  

Вважалось:  гілки  від  "купайла"  
Магічні  й  дуже  помічні:
В  рядочок  огірків  покласти,  
То  вродять  гарні  і  рясні.  

А  ще  до  того,  як  ламати,  
В  дітей  -  гуляння  цілий  день:
І  танцювати,  і  співати  
Купальських  спІванок,  пісень.

А  після  «корінь»  від  купайла
Несли  «топити»  у    ставку,  
І  кожна  дівка  дуже  файна
Із  квіток  в  плетенім  вінку.  

А  потім  ті  вінки  пускали  
На  воду..    І  як  вони  пливуть,
То  по  них  долю  визначали,  
І  те  із  ким  життям  пройдуть.    

Отак  Валюша  підростала  
За  роком  рік  в  Купайла-день,  
Незчулася  –  доросла  стала…
І  ось  вже  славний  Ювілей.  

Вже  сорок  п’ять  прийшло  сьогодні..
Давно  у    неї  є  сім’я:  
Є  чоловік,  два  сина  й  доня  –
Родина  в  Валі  вже  своя.

Вадим  і  Діма  одружились  
Й  окремо  жити  вже  пішли.  
Настуня  в  домі  залишилась,  
Та  випускні  роки  прийшли.

Ще  трішки  і  закінчить  школу
Й  свою  стежину  обере.  
А  мама  й  тато  всіх  додому
Чекатимуть:  хто  з  них  прийде.  

А  в  Андріяшівці  в  будинку
Матуся  Валі  ще  живе,  
Чекає  завжди  на  родину,  
 Із  нетерпінням  в  гості  жде.  

Тож  хоче  щиро  привітати  
Єдину  донечку  свою,  
Здоров’я  міцного  бажати,  
Та  щастя  й  радості  в  сім’ю.  

Та  миру  й  злагоди  в  родину,  
Поваги  і  підтримки  всім.  
Хай  радість  й  сміх  дитячий  лине
 Від  внуків    й  щебет  йде  у  дім.  

Й  Хранитель-Янгол  з  кожним  кроком,  
Йшов  поруч  щоб  й  оберігав,
Й  Господь  іще  життєвих  років
Багато  Валі  додавав.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2024
автор: Ольга Калина