Стогін розноситься полем -
Нове' кладовИще в імлі...
Люди прибиті горем,
В жалобі летять журавлі.
Свіжі могили, віночки
Затьмарили цей дивосвіт.
Тут домовини синочків
Загиблих у розквіті літ.
Безліч імен... Ось і нині
Стискається серце в жалю...
Сплять тут Герої Волині,
А душі, - на небі в раю.
Згодом накриє могили
Холодний і мертвий граніт.
Славу хай вітер щосили
Розносить на весь білий світ.
Гулко тріпочуться стяги,
Притягують наче магніт.
Дань і уклін - за звитягу,
А пам'ять - на без ліку літ !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2024
автор: Галина Лябук