Схаменися іроде ,вражий сину!
Ти кличеш на себе біду на увесь рід.
Ти з автомата стріляєш в дитину
Лишив на спаленій землі - кровавий слід.
Не відмиєш від крові свої руки
Не замолиш свої гріхи перед Богом.
І будуть проклинати твої внуки
Гнати,як собаку з хати за порогом.
О, зглянься,ти - милий Боже над нами!
Візьми під покрів ,захисти кожне життя.
Осліпи вражі очі - небесами
І стань ,сонцем в океані сліз - для дитя! ...
Літають як птахи зривні ракети,
Спалюють наші міста ,села в руїни.
Що творить хижа орда із планети?...
З раю зробили пустиню -путіїни..
Від зривного удару пахне димом
Спалені об вугіль хмарочоси - вежі.
Стелиться сизий туман ,росте грибом...
Заспало дитя у кровавій одежі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Чайківчанка