Крапля роси,
Ця планета до щастя –
Всесвітом плине...
Шукає причастя...
Очі волошки
Вдивляються в небо,
Листя магнолій
Так диха натхненно...
І, серед цього
Казкового світу –
Дитятко плаче,
Бо хоче привіту.
Та поринає
Вже в морок туману –
Будьмо ж, проснімося,
Вийдем з дурману!
Стільки є світла
У кожному серці,
Стільки тепла в нас –
В одному лиш Герці...
То ж , об’єднаймося
В посмішці Божій,
В личку дитячім,
В хвилину погожу.
Крапля роси,
Ця планета до щастя –
Всесвітом плине...
Шукає причастя...
В’ячеслав Шикалович
11.01.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Променистий менестрель