Процитую уривок із твору мого друга:
Зусилля розуму плодять не стільки знання, скільки незнання. Зловіщий парадокс... Люди забавляють себе. Але, як казав Володимир Тендряков, – будь який спалах розуму – це спалах всього всесвіту…
У Куліша неможна встановити чітких кордонів між особистими та суспільними темами. У його ліричних, епічних, прозових та драматичних текстах втілено історичну гіркоту. Гіркоту, рясно замішану із надіями, сподіваннями, вірою, попри будь що... Народжені гнівними чи скорботними роздумами (особливо в останні роки життя) над чим? Над проявами байдужості й лінощів співгромадян... Страждати – доля видатних людей... Хандра та скорбота – чи не найзатята властивість виваженого світогляду, загартованого характеру… Це і було свого роду новий погляд порівняно із примітивним оптимізмом буржуазії, що тоді вже народжувалася, стрімко… Та, все ж – у творах його звучить тема свободи, як необхідної умови для щастя людини, навіть особистого!!!
Особливо, як на мене, це відчутно у вірші «Lago Maggiore»
Хожу берегами,
Та й не нахожуся;
Дивлюсь на сади зелені,
Та й не надивлюся,
Сади-виногради
В воду поринають;
Поуз берег ясні смуги,
Як срібло, сіяють.
Шукаю-питаю
Зеленої рути,
Щоб тебе, мій рідний краю,
Навіки забути.
В тобі, рідний краю,
Люди туманіють;
По степах твоїх розлогих
Будяки красніють.
Тобі, рідний краю,
Не дав Господь долі.
Розкинулась твоя доля
Могилами в полі.
Зійду на могилу,
Гляну на Вкраїну…
Помандрую в чужі землі,
Та там і загину.
Разом із цим нагадаю моїм колегам по КП. Триває прийом творів на міжнародний літературний конкурс «Слово правди»* (Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 205 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського прозаїка, драматурга, етнографа, перекладача, літературного критика і культурно-громадського діяча, автора першої
фонетичної абетки української мови «кулішівки», яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма
рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 серпня 2024 року.
Опісля 1 серпня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде перекладено німецькою
мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Сумирний