від безсилля фізичного терпну
і по спині мороз що там літо
мені світ цей такий вже нестерпний
розірвав би його за тих діток
не планета розумних ти Земле
на тобі тільки шваль і нікчемство
розірвись же сама в своє темне
що ховаєш за ширму письменства
стільки слів задушевних всі в масках
стільки мріємо краще зробити
та брехня то все чуєте ляскає
пам’ять мозку в стіну Охматдиту
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Щєпкін Сергій