В жовтневий ранок, теплий, тихий,
не згадуючи лиха, дихай
і задивляйся на дахи.
Край міста — барви жовто-сині,
на клумбі — вінички осінні,
а в небі — вранішні птахи.
Вже й двір не двір, а вічна сцена,
де грає музика спасенна
і двоє вас — вона і ти...
Солодка мить минає стрімко.
Мете подвір'я літня жінка,
грудьми припавши до мітли.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Олександр Таратайко