Оці слова сучасного вживання
вже не сприйма ні серце, ні Господь.
Блука по місту пісенька остання —
безсовісна і гола, наче плоть.
І треба ж так — вона улізла в мозок!
А все, що там, у пісеньці було —
якийсь не в міру хтивий недоносок,
статевий потяг, жлобство і бабло.
Повій же на Вкраїну, чистий вітре,
ми чистим тут не дихали давно.
Три чверті віку нас тягли у світле,
а кинули в самісіньке лайно.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Олександр Таратайко