Серденько страждає,
Бо іде війна,
Миру вкрай жадає.
І душа сумна
Плаче, мов дитина,
Наче немовля.
Наша Батьківщина –
Рідная земля
У вогні палає.
Точиться війна.
Ворог наступає,
Наче сарана.
Ми ж не здаємося,
Відсіч даємо,
Мужньо з ним б’ємося.
Край свій не дамо
Ми йому повіки.
Він один у нас.
Протікають ріки
Крові в темний час
Цей, який триває
Й серце на шматки
В грудях розриває.
Але ми таки
З вами переможем.
Ворогів здолать
Всіх своїх ми зможем.
Вік війна тривать
Ця не буде. Прийде
Все ж її кінець,
Сонце миру вийде,
Наших душ, сердець
Лагідно торкнеться.
Житимем ми в нім,
Доки не минеться
Вік наш в світі цім.
Євген Ковальчук, 24. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Євген Ковальчук