Як дзвінко б’ють каштани об асфальт.
Траву останню допікає палом.
Пророцтво ллється із газетних шпальт,
що календарна осінь незабаром.
Не вірю їм. Ще хочеться тепла.
Уздріти зорепади Персеїдів.
Та ночі стали чорні, мов смола
і повня налилася в колір міді.
Говорить все, що літечку пора,
воно було, на жаль, у нас транзитом.
Покинув хтось на березі Дніпра
передосінню оповідь санскритом.
10.07.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2024
автор: Микола Соболь