Де варять мирно зілля,
Де видко синій ліс,
Де лавру знову гілля
Рятує гурт гульвіс,
Стуливши мушлю світу
Сльозою гіркоти,
Мете чебрець духм’яний-
Ще сила є мести.
Мете туман розмаю
У дощик між шпарин
Смерекового раю,
Де стигне мандарин,
Де жовті саламандри
Пасуть рудих тхорів
Від первісного вовка
Аж до останніх днів...
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2024
автор: bloodredthorn