Тулилася до ніг і шепотіла
про незбагненну часу таїну
та тимчасовість будь-якого тіла,
безсилого здолать його стіну…
Про таємничі і безмежні далі,
що завжди будуть в пошуки вести,
крутити спонукатимуть педалі,
жадаючи рожевої мети…
Усе те мило, у античнім стилі,
про вигаданий гріх і оберіг…
Морська, прозора і ласкава, хвиля –
загадкою стелилася до ніг.
Але того не відає стихія,
виграючи як лезо палаша,
яка у вишину рожева мрія,
коли у тілі ще живе душа!
10.07.2024, СВ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2024
автор: Олександр Мачула