Пливе вода у тихій річці,
Ой не стоїть, як і літа...
Як поплавок – зникають... в вічність
І там їх Світ другий віта.
Щоб не злякатись в нетутешнім
Житті подовженім, як в снах –
Думки мінливі й безсердечні
Хай забирає чорний птах.
Вже тут, де річка й сині гори,
Якщо долає марнота –
В молитві радості прозорій,
До Світла Серце, повертай.
Слухняними зроби, як треба –
Думки, розбудить їх краса;
Ба, як веселка у пів неба...
Життя – то Божа є роса...
В’ячеслав Шикалович
19.05.2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2024
автор: Променистий менестрель