=== 1
ніщо під місяцем не вічне
і вірю я: настане мить
господь з Сатаною покінчить
і зробить нас усіх людьми.
=== 2
серед хаосу вулиць й квадратів квартир
я і з пам’яті висновків досі не стер:
не забути ніколи, що люди – брати,
й відчувати тепло від кохання сестер.
=== 3
дружини розкатали губи
на діаманти та на шуби,
в чоловіків все ж інші застороги –
скромніші б роги…
=== 4
настала неждана вже осінь,
жінкам всі б віддати турботи,
не можу, тому що о восьмій
буть треба мені на роботі…
=== 5
як кандидат в партнери, бляха-муха,
він хитрістю збирає голоси
і, жінці кажучи: "знімаю капелюха!"
то мріє з неї зняти вже труси.
=== 6
а про шлюб треба щиро сказати.
є причини, що ведуть до цього:
щоб з минулим жінці зав'язати,
і з майбутнім покінчити – в нього.
=== 7
не перемог - хотілося мені
з жіночих вуст від чистої душі
почути лагідно-спокійне "ні!"
і з дамою сховатись під кущі.
=== 8
ілюзії назавжди позникають
і душу гіркота поглине - отже
подруги поступово вислизають
під тих, хто є сильніший і молодший…
=== 9
на себе злий, бо став вагатися -
до злагоди з собою не прийти:
чи варто жінки домагатися
або зітхнути й відійти?
=== 10
дружинам купуємо шуби,
і платимо за них чимало,
це щоб не дули вони губи
і міль щоб не голодувала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2024
автор: drillinger