Дорогою рипучий сніг
і металеві краєвиди
не бачив ще такої світ
зими холодної. Не видів.
Укуталися зорі в дим,
тремтять дерева змерзлі в гаї
і місяць, що стає старим,
коли це кінчиться, не знає.
Розквітла паморозь на склі,
у срібнім інеї дзвіниця…
іде по нашому селі
сувора тітка – Зимови́ця.
11.07.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: Микола Соболь